Я козачка твоя Пломеніє зоря, і за обрій упав Місяць яблуком червонобоким. Я козачка твоя, я дружина твоя, Пане полковнику, мій синьоокий. В полі варти горять, вартовії не сплять. Ген розвіявся спокій на попіл. Руку дам на коня, хай стріла обмина, Полетімо удвох в степ широкий. Ти на мене чекай і надій не втрачай На шляхах світової толоки.