Я козачка твоя
Пломеніє зоря, і за обрій упав
Місяць яблуком червонобоким.

Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику, мій синьоокий.

В полі варти горять, вартовії не сплять.
Ген розвіявся спокій на попіл.

Руку дам на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.

Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.